Одних собак з кішками, за офіційними даними, у Франції налічується 18 мільйонів. Тобто на чотирьох чоловік тут припадає по одній гавкає або нявкаючій особини. Як і наказує закон, на кожну покупку оформляється відповідний офіційний документ. У ньому викладено докладну інформацію про щеня. Пол, порода, дата народження, ким був проданий і ким придбаний, дані про щеплення, номер татуювання, ціна. Що стосується останніх двох пунктів, то продавець зобов’язаний видати сертифікати, отримані в попередньому порядку у ветеринара. Замість татуювання допускається ідентифікаційний мікрочип (циліндрик діаметром в один і довжиною в чотири міліметри, який імплантується під собачу шкуру). Цей документ важливий на випадок рекламації.
Текст: В’ячеслав Прокоф’єв (м.Париж)
З’ясувавши ці деталі, я запитав: «Як бути з родоводом?» При цих словах обличчя продавця витягнулося: «Наші щенята – кондиційні і здорові, а ось їх походження ми не гарантуємо». В Центральне суспільство собаківництва Франції мені пояснили: «Якщо ви хочете гарантовано породистого щеняти, купуйте тільки в розплідниках, які є повноправними членами нашого суспільства».
Ну а якщо француз не вередливий, то він взагалі може обійтися без розплідників і навіть зоомагазинів. Достатньо вийти на спеціалізовані сайти, де виставляються на продаж як цуценята, так і вже дорослі собаки. У цьому випадку покупка може обійтися рази в два-три дешевше. Можна отримати собаку навіть безкоштовно. Для цього треба зателефонувати в товариство захисту тварин. Справа в тому, що у Франції щорічно напризволяще кидають 100 тисяч собак. Їх підбирають і визначають в спеціальні собачі «відстійники». Правда, популяція там виключно доросла, так що за цуценятами туди звертатися безглуздо.
Ставши власником собаки, француз повинен чітко усвідомлювати, що бере на себе чималу відповідальність і зобов’язаний дотримуватися ряду правил. Наприклад, вигулювати собак в суворо визначених місцях. У Парижі, інших великих містах країни створені спеціальні служби, які стежать за тим, щоб господарі собак прибирали їх «кренделі» після ранкових і вечірніх прогулянок. Порушників чекає чималенький штраф – 450 євро. Бійцівські собаки, такі як пітбулі або пітбультер’єри, у Франції взагалі заборонені з січня 1999 року.
Французький закон захищає «кращих друзів людини»: при поганому поводженні з тваринами передбачається грошовий штраф до восьми тисяч євро і тюремне ув’язнення терміном до півроку.
Коментує Бріжит Бардо, актриса і президент фонду із захисту тварин:
Ось уже багато років ви б’єтеся, рятуючи собак, кішок, коней та інших тварин. Що найважче у вашій боротьбі?
Бріжит Бардо: Найскладніше поміняти свідомість людей, політиків в першу чергу, щоб до них дійшло, в кінці кінців, що тварини – не бездушний предмети. Як і ми, вони мають право на життя. Їх зникнення, так само як і дерев, океанів, природи в цілому, неминуче втягне за собою і наше зникнення. Ніяк не можна забувати, що люди – лише ланка в екологічному ланцюжку і розривати її не можна. Інакше хаос! Я завжди любила тварин. Пам’ятаю, як плакала, коли в дитинстві батько зловив мишку в погребі чи коли кіт Крокус ловив птахів в саду … Мене доводить до відчаю, коли в ході деяких релігійних свят відбувається ритуальний забій тварин, коли їх використовують в лабораторіях в той час, як існують альтернативні методики в науково-дослідницькій справі, і, звичайно, корида, яка з смерті робить кошмарне уявлення.
Доля яких тварин вас найбільше турбує?
Бріжит Бардо: Всіх. Багато з них в тій чи іншій мірі страждають від людини. На них полюють, мучать, віддають на заклання, вони стають предметами торгу, їх використовують в різного роду видовища, вони потрапляють в мережі незаконного обігу, приблизно так само як це відбувається зі зброєю або наркотиками. Людина – господар своєї долі і може постояти за себе. До того ж на його стороні закон. Тваринний світ здавна відчував на собі владу і примус, які виходять від людей. Я завжди засуджувала силу, спрямовану на слабких. Ця несправедливість змусила мене встати на сторону принижених і беззахисних. Мова, звичайно, йде не тільки про собак і кішок, яких я обожнюю, але і про китах, слонах, мавпах і інших тварин. Трохи більше гуманне поводження з ними стало б доказом того, що в людині залишилося співчуття.
Собакам вхід дозволений
Текст: Захар Гельман (Тель-Авів – Реховот)
Мій сусід, досить відомий актор, досвідчений собачник, ніколи не піде вигулювати свого пса без пакета і спеціальної лопатки, предметів, за допомогою яких він прибирає, так би мовити, «відходи» життєдіяльності свого улюбленця.
І ось саме ця людина кілька днів тому отримав повістку в суд. Виявляється, муніципалітет Реховота вчинив йому позов за те, що він в якийсь вечір не дуже ретельно прибрав за своїм собакою. Міські ревізори з нагляду за утриманням домашніх тварин представили в суді відповідні фотографії.
Згідно з ізраїльським законом, вигул собак проводиться в певних місцях, і при цьому господарі несуть повну відповідальність за дотримання чистоти майданчиків для вигулу. Мій сусід, який не дуже уважно поставився до збирання «відходів» свого вихованця, сплатив штраф в розмірі 700 шекелів (понад 300 доларів).
Крім того, в Ізраїлі собак не можна вигулювати без повідка і намордника. За порушення цього правила стягується штраф у тому ж розмірі – 700 шекелів. Але якщо собака, навіть будучи в наморднику і на повідку, кинувшись на перехожого, всього лише його налякала, то і в даному випадку потерпілий має повне право подати до суду і вимагати певну компенсацію. Якщо ж собака його вкусила, то судового розгляду власнику пса уникнути буде важко. Тутешній закон передбачає тільки три випадки, коли власник тварини в такій ситуації може бути виправданий: потерпілий дражнив собаку, напав на її власника або його родичів, незаконно намагався проникнути в житло господаря.
З 2005 року в Ізраїлі заборонений імпорт собак усіх бійцівських порід. Кнесет прийняв відповідний закон через єдиного смертельного випадку нападу на семирічну дівчинку амстаффа, що належить, як не дивно, сім’ї цього ж дитини.
Неприємності можуть виникнути у господаря собаки і в тому випадку, якщо вона почне вити або гавкати в позаурочний час, інакше кажучи, в нічний час. Сусіди мають право викликати поліцію або написати заяву в муніципалітет. В такому випадку господаря тварини зобов’яжуть використовувати для пса, що заважає відпочивати громадянам, нашийник «антілай» або зажадають передати тварину для навчання правильній поведінці кінологів.
За жорстоке поводження з тваринами (і не тільки з собаками і кішками) ізраїльський закон передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі. Навіть за єдиний хворобливий ляпас по «братів наших менших» можна отримати реальний тюремний термін. Закон також передбачає, що ім’я кривдника тварин (про шкуродера я й не кажу) буде названо в ЗМІ, а судове рішення у його справі обов’язково публічно оголошується.
Показово, що Тель-Авів можна вважати самим доброзичливим містом по відношенню до собак. Тут вхід з собаками дозволений в усі кафе. А поруч з магазинами для них же виставляється посуд з водою. У місті зареєстровано кілька сотень сімей, які зголосилися щодня підгодовувати бездомних кішок. До слова, в Тель-Авіві немає бездомних псів, а безгоспних котів і кішок спеціальні служби виловлюють з метою щеплення від сказу і стерилізації, а потім повертають в їх звичне середовище.
Гавкати за розкладом
Текст: Олександр Гасюк (Вашингтон)
У більшості американських міст діють суворі правила по утриманню та вигулу собак, порушення яких може сильно вдарити по кишені «собачників». Втім, деякі порядки часто межують з відвертим абсурдом.
Так, після того як в минулому році міська рада Лос-Анджелеса одноголосно проголосував за реформування місцевих правил контролю за тваринами і ввів великі штрафи проти власників голосно гавкають собак, багато хто з любителів домашніх тварин просто отетеріли. Згідно з новими курйозним правилами, за безперервний гавкіт тривалістю понад 10 хвилин або гучне гавкання протягом трьох годин господарів «незаконослухняних» собак каратимуть доларом. За перше порушення власник голосистого вихованця отстегнет 250 доларів. Якщо чотириногий друг підведе ще раз, прогавкав довше, ніж передбачалося, то розщедритися доведеться вже на 500 доларів, ну а в третій раз за тривалий гавкіт гаманець любителів чотириногих друзів «схудне» на 1000 доларів.
У переважній більшості випадків при оренді квартири в США орендодавець в обов’язковому порядку не тільки попросить орендаря ознайомитися з правилами утримання домашніх тварин, а й візьме депозит за проживання чотириногого вихованця. Прибирання відходів за тваринами під час їх вигулу на прибудинковій території – святий обов’язок їх господарів, до якої, за спостереженням кореспондента «РГ», близько 90 відсотків американців ставляться відповідально. Саме з метою збирання за вихованцями в багатьох пристойних районах, наприклад американської столиці, уздовж газонів встановлені спеціальні зелені ящики з поліетиленовими пакетами.
Хоча закони багатьох штатів передбачають суворе покарання за знущання над тваринами, захисники їх прав в США стверджують, що ситуація далека від ідеалу. Так, згідно з дослідженням Фонду щодо захисту прав тварин в США, в минулому році Айдахо, Гаваї, Кентуккі і Північна Дакота «відзначилися» найбільш ліберальним по відношенню до шкуродерів законодавством, а покарання за насильство над чотириногими друзями людини в цих штатах «не відповідає цінностям американського суспільства ».
У числі найбільш яскравих прикладів послаблень для шкуродерів наводяться смішні штрафи (від 10 доларів) за собачі бої та інші криваві «забави» жорстокосердих по відношенню до домашніх вихованців людей. За навмисне вбивство собаки або кішки в цих штатах правопорушнику загрожує максимальний штраф в розмірі 1000 доларів США.
Одна сім’я – одна собака
Текст: Євген Соловйов (Пекін)
Можливо, трохи дивно прозвучить, але китайці дуже люблять домашніх тварин, особливо собак. Так, багато хто вважає, що така любов жителів Піднебесної пояснюється виключно смаковими уподобаннями, адже один з головних стереотипів про китайців – «їдять все, що рухається». Частково це правда, хоча основні делікатеси з собачатини – це доля корейців.
Варто визнати, що китайці в цій справі не такі вже й мастаки, хоча особливо в південних районах на ринках нерідко можна побачити приклади, м’яко кажучи, негуманного ставлення до собак. І все ж треба визнати, що домашніх вихованців китайці дуже люблять, і тому, з огляду на кількість народу в країні, владі доводиться цю любов строго регламентувати. Зокрема, в великих містах діє правило: одна сім’я – одна собака.
Існує й інше єдине для всіх міст правило: кожен вихованець повинен мати свій паспорт – електронний чіп, який вживається в тварину. У документі зазвичай вказана порода і кличка тварини, прізвище, ім’я, адреса, контактний телефон власника, а також прописка чотириногого друга. Так, в Китаї існує і таке інше.
Оскільки у великих містах дозволяється тримати собаку в холці не більше 30-35 сантиметрів, а якщо вище, то треба проживати вже в передмісті. Причому, наприклад, в Пекіні не можна навіть з’являтися в центрі міста з великими собаками. Крім того, вигулювати свого вихованця офіційно дозволяється з 8 вечора до 7 ранку. Правда, це правило не строго дотримується, оскільки влада вже дивляться на це «крізь пальці».
Разом з тим в ряді міст країни собака як і раніше не друг людини. Наприклад, в Сіані заборонено з’являтися з твариною в будь-яких громадських місцях, навіть у ліфті. За всі порушення загрожує штраф, а в деяких випадках навіть вилучення вихованців. Суворі покарання загрожують в тому числі і за укуси перехожих: господар платить штраф у розмірі до п’яти тисяч юанів (приблизно 25 тисяч рублів), а також компенсує всі витрати з лікування постраждалого, а долю винуватця вирішують правоохоронні органи.
Будь свідком, Мухтар
Текст: Нива Міракян (Рим)
Зараз в Італії налічується 59 мільйонів собак, кішок, гризунів, хом’яків, рибок і папуг. Домашня тварина розглядається як «майно», за яке зобов’язаний нести відповідальність його власник: вчасно зареєструвати свого вихованця в спеціальному реєстрі (більшою мірою це стосується собак), прищепити його і стежити за його поведінкою в суспільстві.
450 мільйонів євро витрачають щорічно італійці на прожиток своїх домашніх тварин
В кінці минулого року список цих прав поповнився завдяки рішенню Касаційного суду Італії, що прийняв нове для судової практики положення, яке зобов’язує людей, що образили домашніх тварин, виплачувати грошове відшкодування їх господарям. Цим рішенням жителі Апеннін зобов’язані справі семирічної давності. Під час процесу 71-річний Доменіко Джі (повне прізвище чоловіка не розголошується) намагався всіма способами уникнути обвинувального постанови суду, намагаючись довести, що кинутої їм на землю і побитої стусанами собаці не було нанесено серйозних пошкоджень. Однак звинуваченням, яка вдалася до медичної експертизи, яка виявила глибокі рани на тілі у тварини, вдалося довести провину пана Джі.
Літнього чоловіка змусили виплатити подвійний штраф: 200 євро за погане поводження з твариною і ще 300 євро за моральну шкоду, заподіяну власникові собаки. Сума, звичайно, не дуже велика, але важливо інше – вперше італійська Феміда стала на захист власника тварини, якій, на її переконання, були «заподіяні страждання».
Зі своїми «братами меншими» багато жителів Італії готові буквально «ділити як радість, так і горе». По крайней мере, недавно в регіоні Тоскана така можливість з’явилася. Наприклад, в містечку Монтекарло тепер можна запросити в якості свідка на весілля не тільки друга або подругу, але і свою собаку, кішку, тхора, папуги і навіть удава. Перше таке одруження було зареєстровано в червні цього року. У ньому, крім пари молодят, взяв участь їх вірний друг 15-річний пес Міло.
Джерело: save-animals.info
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.